День редиски (на украинском)

Опубликовано Ноя 7, 2013 в Сценарии праздников

День редиски

(Гумористична театралізована програма за мотивами п’єси Олексія Коломійця «Фараони».
Може бути адаптована до постановки у будь-якому закладі
з урахуванням місцевих можливостей до 8 березня, 1 квітня, з іншої нагоди)

Дійові особи:
Гнат Степанович (Г.С.) — Катерина Семенівна (К.С.)
Петро (П) — Ганна (Г)
Микола (М) — Оксана (О)
Василь (В) — Марія (М) всі — члени правління дачного кооперативу

Картина 1.

Засідання правління дачного кооперативу .
У призидії — чоловіки, у залі -жінки.

Г.С.: І останнє питання. Не цікаво ми живемо, сумно, панове. У кожної професії є своє свято. А у нас, працівників дачного кооперативу — немає. Треба започаткувати нову традицію.
П: О! Я-ЗА! Пропоную зробити свято…День редиски
К.С.: Недостатньо вам свят, п’яниці.
О : Все одно не просихаєте
Г.С.: Тихо в залі! Соблюдайтє дисціплину. Тут вам не там.
Мар: А премія до нового свята буде?
Г.С.: А як же. Записуй, Петро. За видатні досягнення у справі нашого кооперативу і в зв’язку зі святом нагородити почесними грамотами членів правління Марію, Оксану , Ганну та Катерину Семенівну.
Хто за? Одностайно.
Всі -За.
Г.С.: Продовжуємо. Петра, Василя, Миколу та Гната Степановича відзначити преміями у розмірі 50 гривень.
Хто «ЗА»?
Чоловіки: Ми.
Г: Як завжди. Нам велика шана , а товарищам по чарці — гроші.
Г.С.: Так, Петро, записав? Крапка. Переходимо до підготовки свята.
Звонок.
Г.С: (по телефону) Голова Кооперативу «Рання морква» слухає. Доброго дня, Несторе Івановичу. Так. Так. Комісія? Коли? Через два дні? А ми як раз і свято на цей день запланували. Як яке? Працівників кооперативу. Так.Так. І концерт буде, і фейєрверк, і дискотека. І вас зустрінемо хлібом-сіллю.
Всього доброго. Чекаємо.
Чули? Сам Нестор Іванович приїде. З комісією.
П: А у нас ще кінь не валявся.
Г.С.: Переходимо до справи. Пиши, Петро. Оформлення свята. Відповідає …Ганна.
Ганна: Яке таке оформлення?
Г.С.: Художнє! Зробиш транспарант . «Хай живе дачний кооператив » Рання морква» розміром… Щоб закрив розбиті вікна на другому поверсі.
Ганна: Та я ж такого ніколи не робила!
Г.С.: Хто за? Правління вирішило — будеш робити. Далі. Петро, пишешь? Так… Концерт… Концерт підготує …Оксана.
Оксана: Як Оксана. Яка Оксана. З ким я його підготую, з вами — алкашами.
Г.С.: По-перше, ми не алкаши, а члени правління. І по-друге, концерт підготуєшь з дачників. А хто відмовиться, тому відключемо єлектрику.
Далі. За фейєрверк відповідає … Марія.
Оксана: Чим ближче вибори, тим вище фейєрверки.
Марія: Які фейєрверки. Вибори вже пройшли.
Ганна: А ви хіба не чули? Наш голова хоче балотуватися на наступних виборах у районну раду. От і випендрюється.
Оксана: Він і в партію вступити зібрався. Та ще не вибере, у яку вигідніше.
Г.С.: Припинити теревені. Поїхали далі. Коровай…
Цю відповідальну справу ми доручимо Катерині Семенівні.
Ганна: Як дірки транспарантами маскувати — так нам — сірим, а як справа ближче до харчів — то своїй жінці доручає.
Г.С.: Не жінці, а завідуючій коморою. Все. Збори закінчено. Всі вільні.
Марія: Знову всю роботу на жінок звалили.
Оксана: А ви, призидія, що будете робити.
Г.С.: Ми будемо здійснювати загальне керівництво. Так. Повторюю. Всі вільні. Ідіть працюйте. Членів президії прошу залишитися.
Жінки виходять.
Г.С.: Переходимо до нашого питання.
Петро: Що не кажіть, а нас — таки доля. Хлопці не цурається.
Василь: Не цурається. Прямо під ручки з нами ходить. Живемо в достатку.
Микола: Живемо в достатку.
Василь: В достатку.
Петро: Як оті вареники. Із сметании та в масло.
Г.С.: В керівництві ходимо.
Василь: Ходимо.
Г.С.: На машинах їздимо.
Петро: Їздимо.
Г.С.: Люди нас шанують.
Всі: Шанують.
Г.С.: І сам Нестор Іванович нас поважає.
Василь: Щось я за свято хвилююся. Сміття нічим вивезти, поліву немає і дороги всі у ямах. А техніка вся зламана.
Петро: Не хвилюйся. Під керівництвом Гната Степановича все, як завжди, буде добре
Г.С.: А проблеми виникнуть, на жінок піднажмемо.
Микола: Жінки будь-яку механіку замінять.
Василь: Ще як замінять. Жінки — така техніка, що ні тобі амортизації, ні запасних частин, ні капітального ремонту.
Г.С.: Шановне товариство. Переключемо жінок на підвищені швидкості. І свято відбудеться і Нестора Івановича гідно зустрінемо.
Петро: Ну, за удачу!
Вбігає Оксана: Гнат Степанович, ми вже один номер концертний знайшли. Подивитесь?
Г.С.: Яж казав, хлопці, жінки все зроблять. Подивимось.

Концертний номер.
Оксана: Ну що скажете, Гнат Степанович?
Г.С.: Треба працювати…
Оксана: Так ще ж часу було замало.
Голова: Ледачому завжди часу не вистачає, іди працюй далі.
(Пляшку на стіл)
Петро: Так, наші жінки швидко працювати не вміють.
Василь: А що вони взагалі вміють. Користі від них ніякої.
Г.С.: Добре жилось єгипетським фараонам. Я десь чув, що жінки кожного ранку ноги їм цілували.
Микола: Ще й як цілували. Фараони, брат, уміли своїх жінок у руках тримати.
Петро: Молодці. Фараони.
Василь: А давайте, хлопці, «Рушника» заспіваємо.
(Співає…) «Рідна мати моя…» Підтримуйте, Хлопці.
Микола: Не можу, в сон кидає. Покотимо до дому.
Петро: Покотимо. Ну, на коня. (випивають, співають)
Микола:На добраніч.
Василь: Дасть Бог день…
Г.С.: Дасть Бог і чарку…
Хлопці виходять. Голова залишається. В дверях стикаються з жінкою Голови.
Входить Катерина Семенівна.
К.С.: Бачу, засідання президії пройшло вдало.
Голова: З’явилася. Хто тебе звав! Що, вдома робити нема чого! Тільки за мною слідкувати можеш…
К.С.: Вгамуйся. Люди почують.
Голова: Хай чують, яка в мене жінка. Ти коровай вже випекла?
К.С.: Ні.
Голова: Соромиш мене перед людьми. Он Оксана вже півконцерту приготувала.
К.С.: Дома тієї роботи зібралось — на трьох стане. Вечерю тобі готувала, в хаті прибирала, білизну прала…
Голова: Та-та-та, заторохтіла, переробилася. Знаю, в холодку вилежувалася. Сама хоча б причепурилася. Ось приїде Нестор Іванович, а у мене жінка, як…тьфу.
К.С.: Покрутився б , як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися. Побачила б я, на кого ти був би схожий… Коли б був на моєму місці.
Голова: На твоєму місці? Оце налякала. Та як би я був на твоєму місці, у мене б усе кипіло, а я лежав би, та посвистував. Придумала, що сказати. Оце так втнула: на моєму місці.
Засинає за столом. Жінка накриває його. Світло згасає.

Картина 2

Ранок. Голова сидить за столом. Ще не проспався.
Петро: Гнат Степанович! Гнат Степанович! Та прокинься ти, голова — два вуха.
Г.С. : Не буркай мене.
Петро: Ти можеш розплющити очі і вислухати мою трагічну звістку?
Г.С.: Не можу. Голова!.. А в голові свічки замокли, зажиганіє не працює — потрібен капітальний ремонт. (хапає пляшку зі столу)
П: (Вириває пляшку) Вгамуйся, зараз не до цього. (Понюхав) І потім — це олія.
Г.С.: Що сталося?
П: Повний переворот.
Г.С.: Який переворот?
П: Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом — біда. Скликають сьогодні чуть світ правління …
Г.С. Яке правління, коли голова дома?
П: Так твоя жінка, Катерина Семенівна , поки ти спав, і зібрала правління.
ГС: Нічого не второпаю, кажи толком.
П. Я і кажу! Жінки обрали Катерину Семенівну головою, а самі в призидію посідали. На наші місця!
І головне! Прийняли рішення: чоловіки тепер стають жінками, а жінки — чоловіками. От!
ГС: (кладе мокрий рушник на голову Петру) Біла гарячка. Брат, діло погане. Та не журись, пройде!
П. (Намагається зірвати рушника) На біса мені твої компреси. Діло говори, що робити маємо?
ГС: (тримає його за руки)Заспокойся! Мені теж таке було. Після звітно — виборних, пам’ятаєш? Критику замочували? Прийшов я до дому, ліг, дивлюсь — в усіх закапелках сидять чортенята і лущать насіння. От де страху набрався. Ледве не вив. Так що сиди тихо — повинно пройти .
П. Та не здурів я! Хочешь — перевір. На будівлю правління було придбано 7 тон цементу, дві тони — пішло на будівництво, а п’ять, що, начебто по документах замокли, ми з тобою поділили. Так?
ГС: (здивовано) Говориш ніби нормально. Але як же це, що ми будемо жінками.
П: Та не жінками, а просто : де були ми — там стають вони, де були вони — там стаємо ми.
ГС: Хто вони?
П: Жінки
ГС: Жінки? Як?
П: А ось так. Твоя Катерина вже стала головою.
ГС: А я?
П. Ти будеш дома сидіти. Іноді ревизувати комору.
ГС: А хіба мені від цього буде погано. У коморі — самі зламані швабри та відра. Не перетруджуся.
П: Ти — ні! А ми? Василь, приміром, буде двірником, а Васильова Марія сторожем.
ГС: Здорово! Давно б так! А то цей ледар і на роботі спить, і до дому до нього прийдеш, вічно храпе.
П. Зачекай сміятися. Я не про всіх сказав. Миколина Оксана буде бухгалтером, а Микола — прибиральником.
ГС: Микола — прибиральником. Він же не зможе ні зігнутися, ні розігнутися. (Сміється)
П: (Сердито) Гиготиш, а мені не до жартів. Моя надивилась мультфільмів про Простоквашино і купила на літо корову. І зараз от оціми руками я повинен тричі в день вим’я корові викручувати.
ГС: Замість Ганни?
П: Ну да! Ганна тепер буде заступником твоєї головихи.
ПС: От сміхота. Катерина Семенівна! Катю, а йди — но сюди, послухай, що Петро розповідає. Катю!
П: Кричи дужче.
ГС: Катю! От, клята жінка. Мабуть спить.
П: Вона вже давно ходить по території гоголем. Як — ніяк, голова кооперативу!
ГС: Як? Моя Катя — голова?
П: А я про що тобі вже цілий час розказую.
ГС: (зриває з Петра рушника. Намотує собі на голову) Хи-хи-хи. А ти часом на той? Не з похмілля? Поклянись! (біжить в куліси, виносить папирець.) Читай-но, що вона пише.
П: (Читає) «Гнатику» Бач. Яка ласкава стала. » На сніданок зроби млинці, на обід борщ, заріж зозулясту курку, вона не несеться, для корови нарви трави в лузі.»
ГС: Яка корова? У нас ніколи ніякої корови не було.
П: А хіба ти не знаєшь? Твоя Катерина сьогодні зранку спеціально для тебе корову купила. «Курям намни кукурудзи, вранішнє молоко не забудь поставити в холодильник. Город прополи. А то забур’янився. Та білизну випрасуй.»
ГС: Та що вона ?
П: Ах, патлате плем’я. Слухай. Що далі пише: «Збігай до Петра — розбуди. Тож таке ледащо. Що до півдня спатиме.»
ГС: А скільки воно зараз.
П: Пів на десяту.
ГС: Що його робити.(Реве корова)
П: Корову доїти.
ГС: Кажешь доїти треба? Добре, Катерина Семенівна. Подивимось, якої ти ввечері заспіваєшь. Побачимо. Чия зверху буде. (Хапає відро)
П: Стривай.
ГС: Чого?
П: Дихни.
ГС: (Дихає) Ну?
П: І не думай отак до корови йти.( Нахиляє голову) Помацай. (показує собі на голову)
ГС (мацає) Гуля! Звідки?
П: Теж пробував доїти. Підходжу до корови, тільки присів біля неї, а вона повертає свою мордяку, дивиться. Я їй по свійському «Чого витрищілась» .А вона як дригне, та ратицею по голові. Очуняв трохи, знов до неї. Вона мене ще раз почастувала. Втретє — теж саме. «Чого вона, сказилася, мабуть» — думаю. Коли сусідка роз’яснила «Скотина перегару не терпить». Зрозумів? Тобі. Голубе і близько до корови підходити не можна. Від тебе тхне, як з діжки.
ГС: Справді, щож робити? Ага. (збігав за одеколоном) Зараз заб’ємо вражий дух. (надпиває) Пахне погано. А на смак — нічого.
П. Дай. Попробую. «Шанель»…(П’є) Гу-у-у-! Неважне
ГС: Ще трохи вип’ю, у корови ніздрі великі — почує. (П’є) Його тут лишилося на дні! Однак висохне. (допиває) На спирту(Повеселішав) Доїть так доїть!
На сцену виходить Василь з косою.
Василь: Дай боже здоров’я і повну хату грошей.
П і ГС : Здоров, Василю.
В: В тебе напилка немає?. Треба косу наточити, бо тупа, як валянок.
ГС: (подає) Візьми. Що воно буде?
В: Твоя головиха, вибач, Катерина Семенівна, наказала весь бурьян навкруги викосити. Думає, злякала. Вони гадають, я з косою не вправлюсь. Дурниц! Ми ще їм покажемо!
Входить Микола (в халаті, зі шваброю)
М: Вітаю, шановне товариство.
ГС: І тобі не хворіти. Чого ти такий невеселий?
В: Що? Півгодини шваброю помахав і вже втомився?
М: Які півгодини? Твоя Катерина примушує після кожного відвідувача підлогу мити. Я вже другу швабру зломав.
П: Ну і халат у тебе.
В: Так тебе Оксана просила колись халат попристойніше купити, а ти все кричав: «Витрати! Витрати».
М: Як би ж то знати…
ГС: Спохватився цуцик, як хвоста відрубали.
М: Та я собі сам халата зшию.
В: Сам?
М: Сам! Не таке це вже мудре діло.
Входить Оксана.
О: Що, ледацюги. Занятися нічим, у робочий час байдикуєте?
Свято на носі, а вони базікають… Ви не забулися, Гнат Степанович, що відповідаєте за коровай?
А ти, Петро, фейєрверки замовив? А тебе, Василь, взагалі в правлінні з ранку чекають, щоб ти отримав тканину на транспарант. Добре, Миколо, що я хоч за тебе вже півконцерту підготувала.
М: А я тут при чому?
О: Так ти за концерт відповідальний! Бери артистів і працюй.
ГС: Чого онімів. Давай дивитися твоїх артистів.
КОНЦЕРТНІ НОМЕРИ
П: Важкувато нам буде.
ГС: Нічого, хлопці. Через три дні на колінах проситимуть, щоб знову помінятись. А дзюськи!
В: А проситимуть?
ГС: Побачиш. Але провчити їх треба. Договір такий. Не згоджуватись ні на що, наче не до нас мова. Марку тримати! Ясно?
М: Щоб не кортіло на наше місце.
П: А якщо не попросяться?
ГС: Дурний ти, Петре, хоч об дорогу вдар. Корову кожен видоїть, а керувати кооперативом — тут треба бути з головою.
В: Головне, хлопці, нам треба гурту держатися.
ГС: І кожну роботу починати з пісні. Щоб у жінок від заздрості у носі перчило.
М: А якої ж пісні співати?
П: «Рідна мати»
В: Ні-ні. Найбадьорішої! Щоб радість було видно.
(Співають)
ПС: Коли вони почують пісню і попросяться на свої місця, прикинемось, що не чуємо.
М: Поглохли.
П: Попросяться вдруге, а ми ще голосніше.
В: А коли вже в третє умовлятимуть…
ГС: Навколишках!
М: Тоді згодимось!
П: Але скажемо: сидіть і не рипайтесь більше.
ГС: Ну, братья, закочуйте рукава. Побачимо, кто переможе.

Картина 3.
Г.С. :(місить тісто). Господи, за які гріхи отака мука. Чи воно борошно погане, чи вчинив не так.
Входить Петро. На голові хустка. У руках — фейєрверк.
Петро: Видно, що Катерина Семенівна млинці пекла, бо ворота в тісті.
Г.С.: Невже в тісті? Будь другом — витри.
П: Навіщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замісив. Таке було, і не кажи:
І на воротях, і на порозі, і на перелазі. А сьогодні вже і сліду не лишилось: То кури поклювали, то пси поласували.
П.С.: Віриш, дві години оце мучусь, а толку ніякого. То було рідке, підсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку нап’яв?
П: Щоб корова не лякалась, думала, що це Ганна.
Г.С.: Он воно що. Тоді візьми Катеринину та й мені запни.
П: (бере хустку) Тебе як: на потилицю зав’язати, чи під бороду?
Г.С.: Давай під бороду: Мухі кусають, а отганяти ніяк.
П. : (зав’язує хустку ) Води підлий.
Г.С.: Нікуди.
П: То міси жвавіше.
Вбігає Микола (з недошитим халатом), запихався.
М: Хлопці, ми тут ще номери до концерту підготували. Подивитесь? Може щось підкажете. Ідіть сюди (кличе артистів)
Концертні номери.
Г.С.: Гарні номери.
П: А у кінці — фейєрверк (Потрясає ракетою)
М: Я ще за порадою до Вас. Покроїв собі халата, а рукава не виходять. Що його тепер придумать?
Г..: Є вихід. Зараз літо. Тепло. Поший собі сарафан. І не жарко і зручно шваброю махать.
М: Золота голова.( Згортає тканину). Біжу.
Микола виходить.
Г.С.:Руки потерпли.(Насилу вириває руки з тіста) Будь другом. Подай мені цигарку. Бо вже вуха попухли.
П: Сам би радий закурить, та не можу.
Г.С.: Чому?
П: Пальців не зведу до купи. У моєї корови чотири дійки, та три рази на день — вже дванадцять. Повіриш? Вночі снилось вим’я таке, як клуня. А дійки, як голоблі, як труби на котельні. А я маленький, наче комар, причипився на дійці тай гойдаюсь. Прокинувся від жінчиних стусанів. Кричить на мене: Не щіпайся дурню. Я змовчав. Що скажешь?
Г.С. Погані наші справи. Доручили мені коровай на свято спекти, от я добу вже мучусь.
П: Це вже добу місиш?
Г.С.: Та ні, це вже другий раз.
П: А навіщо їм два короваї?
Г.С.: А ти подивись, що у мене з першого разу вийшло.(Виходить)
П: (заглядає в тісто, виймає звідти недопалок) Збрехав, ідол, курив же. Ось і недокурок. Прима. (Заглядає в каструлю). Манку варив. Треба і собі таку справу практикувати. Проста річ: насипав крупи в молоко і хай кипить.
Входить Г.С.
Г.С.: Дивись, що воно таке?
П: Паляниця — не паляниця, і корж — не корж. А що ти хотів пекти?
Г.С.: Кажу ж тобі -коровай.
П: Наче хлібом пахтить. А виглядає… Та не журись. Нестору Івановичу таке вручати не можна, а на бенкет подаси. Наріжешь маленькими скибочками, вони і не розберуть, яка у нього була форма.
Г.С.: Спасибі, друже, виручив.
П: Винахідливість у нашому положенні перше діло. Хочешь, про себе розкажу?
Г.С.: Ні.
П: Тоді слухай. Зварив я вчора борщ, подивився на нього, а він якийсь пришелепуватий — білий, кислий і горілим тхне. А тут жінка на обід має прийти. Що його робити? Недовго думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру. Перемішав. Подаю на стіл. Жінка питає: Це що? «Борщ»-кажу. «Який же це борщ?». «Загранічний». Я, мовляв, усяку страву готувати вмію.
Г.С.: І що ж, їла?
П: Аж за вухами лящало.
Г.С.: І нічого?
П: Обійшлося. Одне погано. Заказала мені на бенкет таку ж саму страву. Каже: Будемо гостей пригощати заморською їжею. (Чутно, як реве корова) Це за мною. Біжу.
Г.С.: Чортів син, він скрізь викрутиться, а тут що скажешь. По турецькому коровай спечено. А ще борщ варити. Та курку зозулясту різати, що не несеться. А як ти її взнаєшь, коли вони всі зозулясті. (Виходить)
Входить Василь з тканиною.
В: І хата навстіж, і господаря немає. Гнате Степановичу! Агов!
Г.С.: (весь у пір’ї) Чого репетуєш?
В: Люди на літо овець стрижуть, а ти курей скубеш.
Г.С.: Виздихали б вони, щоб я їх скуб. Слухай, Василь. Порадь мені, як узнати, яка курка з яйцем, яка ні.
В: Пустяк діло. Якщо знеслась, значить у цей момент без яйця. І навпаки.
Г.С.: Як же то взнати, вони в нас, прокляті, всі в одне гніздо несуться.
В: Тоді залишається пощупать.
Г.С.: Три дні щупаю, а толку ніякого. Будь другом, пощупай.
В: Не буду я щупать. Ріж, яку впіймав.
Г.С. Та я краще корову заріжу.
В: Ріж, кого хочеш! Я до тебе за порадою прийшов. Видали мені в правлінні тканину на транспарант, а Микола, поганець, вже встиг з неї собі здоровезний шмат на халата відрізати. Дивись. Як тепер з нього транспаранта робити? Та щей такого, щоб вікна розбиті прикривав?
Г.С.: Слухай сюди. Зніми штору в правлінні у коридорі, та й зроби з неї латку.
В: От пень. Чого ж я сам до такого не додумався. Спасибі, друже. ( Стоїть, мнеться)
Г.С.: Що тобі ще?
В: Слухай. Твоя Катерина …той(робить жест — п’є)?
Г.С.: Майже щовечора. З Миколиною Оксаною.
В: Моя теж. Що з ними робити, як їх відучити від цього питва? Чув я від людей, нібі настій полину помагає. Напоїти тричі, і як рукою знімає.
Г.С.: Вони стільки п’ють, що тільки полином закусювати. Кодувати їх вже треба. У Києві.
В: Твоя ще не просилася, щоб знову на своє місце.
Г.С.: Куди там, неначе споконвіку в начальстві ходить.
В: Моя теж. Бувай здоров. Ачому ти не співаєш, як домовились? Жінки ще подумають, що нам тяжко і почнуть сміятись.
Г.С.: Куди там співати, ридма ридати хочеться.
В: А як же з маркою?
Г.С.: Не дражни мене, Василь, бо розсерджусь.
В: Ясно. (Виходить)
М: (входить) Привіт!
Г.С.: Кажи швидше, чого прийшов. Бачиш? Чоловік коровай збирається пекти?.
М: Та знов на предмет халату. Хотів я зробити, як ти й казав — сарафан. А він щось дуже коротенький виходить. Що порадиш?
Г.С.: Та зроби з цього хвартуха собі.
М: О! То вихід! Спасибі. Ще номери концертні подивишся?
Г.С.: Та нема мені коли дивитися твої номери!
М: А треба!
Г.С.: То давай, показуй. Он і Петро з Василем підходять. Швиденько, хлопці. Концерта подивимося.
М: То ви дивіться. А я побіг шити.(Вибігає)
Концертні номери.
П: (після оплесків, мрійно) І фейєрверк!…
В: Ну добрі ж номери?
Г.С. : Добрі.
В: А твоя Катерина наказала нам теж номер підготувати.
Г.С.: Який ще номер?
П: Привітальний.
Г.С.: Який такий привітальний?
В: Звичайний! Коли дівки з короваєм та рушниками весело співають та танцюють.
П. А які з нас дівки?
Г.С.: Зовсім ці жінки подуріли.
В: Що поробиш? Мусимо підкорятися.
Входить Микола.
М: А ось і знову я.
П: Здоров, модистко.
М: І не кажи, незабаром зовсім голий ходитиму.
В: Ти ж собі халата шив!
М: Шив… Та не дошив… Думав спочатку халат буде — кроїв, кроїв, поки і сарафан не виходить. Хотів хвартуха стулити — знову кроїв, і…
В: Що, не вийшло?
М: Вийшло, клинців штук сто. (Показує)
Г.С.: Не сумуй, Микола. Ми з цього зробимо прапорці, та прикрасимо площу на свято.
В: Голова! Така ідея на добру премію тягне.
П: Отримаєш у них премію.
М: Вони ж її між собою поділять, як ми раніше.
Г.С.: А нам, хлопці, велика шана.
В: Тобто дуля.
П: І фейєрверк.

Картина 4.

Подвір’я Г.С. Г.С. Накриває на стіл. Поряд Катерина.
Г.С.: Багато вас буде? На скільки накривать?
К.С.: Прийдуть — порахуєшь! Дістав?
Г.С.: Чого?
К.С.: «Чого, чого».
Г.С.: Оковитої. Та дістав. З якої це нагоди п’янку затіваєтє?
К.С.: Не твого чоловічого розуму діло.(Дивиться на нього) Ходиш, як опудало, згорбився, неодягнений, дивитись гидко.
Г.С.: Хіба ти не бачиш? Я за цілий день і не присів: став до схід сонця, корову подоїв, їсти наварив, у хаті прибрав, город прополов, а ще цілий день вашого коровая пік. Кручусь, як муха в окропі. Ти прийшла з роботи, та за стіл, а в мене в попереці аж гуде. Думав у вечері відпочину, так ти знову затіяла…
К.С.: «Так ти, так ти». Вже заторохтів! Переробився! Іди переодягнись. Осточортів своїми розмовами.(Г.С. йде до куліси). Огірки молосольні де? Зроби вже одне діло, потім за друге берись.
Г.С. (повернувся з огірками і пляшкою) Сама же наказала мені переодягтись.
К.С.: Цибулі покриши до оселедця.
Г.С.: Зараз покришу. (Ріже лук, плаче)
К.С.: Коли ти вже навчишся на стіл накривати? Принеси сметани.
Г.С.: Піди, візьми у холодильнику.
К.С.: Не вистачало, щоб я сама ще й у холодильник лазила. Ти скоро й борщ заставиш мене варити. Чого зігнувся, як дід столітній.
Г.С.: Поперек болить.
К.С.: Киснеш завжди, все в тебе щось болить. Придурки — ось твоя хвороба. Он люди скоро прийдуть.
Г.С. іде в хату. На сцену виходить Ганна.
Г: Здрастуйте на вашому щасливому подвір’ї.
К.С.: Здрастуй. А де ж бугалтер наш?
Г: Зараз буде. Чула я проходячи, як вона свого Миколу чистила.
К.С. Їм тільки попусти. Рознуздались. Разледачили, далі нікуди.
Г: Строгості з нашого боку не відчувають.
К.С.: Роботи багато, ніколи їм гайки позакручувати.
Г: А слід би закрутити, а то вони скоро на голову нам посідають. Треба підскочити за Оксаною, бо буде до півночі з Миколою дискусію розводити.
К.С.: Ходімо разом. (Виходять)
Входить Г.С. з їжою.
Г.С.: Пийте, щоб вам воно поперек горла стало.
Заходить Петро.
П: Добрий вечір. Гостей чекаєш?
Г.С.: Які там гості, — обнаковенна п’янка. Приходь через годину — побачиш.
П: Я ти не пробував настою полину давати?
Г.С.: Їй хоч дьогтю дай — однак питиме. Бачиш- «оковита».
П: Така наша доля: жінкам пити, чоловікам сльози лити.
Петро виходить.
Заходять К.С., Ганна, Оксана.(Оксана підкрадається до Г.С., затуляє йому очі руками)
О: Здоров, кавалєр.
Г.С.: Здрастуй! Тобі пустощі в голові.
О: Чого він як з цепу зірвався.
К.С.: Хіба їх розбереш, чоловіків? Прошу сідати до столу — за чаркою розберемо, що і до чого.( Сідають, наливають) Гульнемо, подруженьки, чоловікам на заздрість. Вип’ємо та заспіваємо, щоб у них аж зашпори у п’яти позаходили.
О: Наллємо і хазяїну.
К.С.: Він у мене не питущий.
О: Мій теж і в рот не бере.
Г: Так за що ж вип’ємо подруженьки роси оцієї перченої?
К.С.: За вічне благополуччя на роботі і вдома.
О: За вічне і безповоротнє.
Всі: Будьмо.
Всі п’ють.
Г: Ну і прекрасна рідина, скажу я вам.
К.С.: Історічна! Запорожці перед походом іншої не вживали.
О: Для здоров’я кращого нектару і не придумати.
Г: Кажуть молодість дівочу повертає.
Заходить Микола.
М: Вечір добрий.
О: Тебе ще тут не вистачало. Чого припхався?
М: Соди позичити.
О: Знаємо, яка сода. За мною стежиш.
М: Бог с тобою,Оксаночко, чого б я стежив?
(Виходить в кулісу)
К.С.: Він у тебе смирний.
О: Виховала. А спочатку був такий, що пальця в рота не клади.
Навшпиньки заходить Петро.
К.С.: Дивись, Ганна, і твоя любов навшпиньках пробирається.
Г: Ну і чого тобі треба?
П: Я на хвилинку, позичу лаврового листочка і до дому.(Вибігає)
Г: Позич, позич… Шановні! Третій тост.
Всі: За чоловіків! (П’ють стоячи)
К.С.: Гнате! Йди сюди.
Виходить Г.С.
К.С.: Що ти за огірки подав? Плюскаві якісь?
Г.С.: Які є, такі і подав.(Виходить)
О: Гострий він у тебе на язик.
К.С.: Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи більше вип’ю, я йому дам відповідь на всі запитання.
Г: (до Оксани): А ти чого зі своїм завелася сьогодні?
О: Та почалося все з халатів. Визвірився на мене: «Чого ви працівникам нових халатів не придбаєте?»
Г: І ти змовчала?
О: Я тільки хрясь по столу. (Б’є по столу) А він у сльози.
Г.С.: І не сором вам?
К.С.: Не твого чоловічого розуму це діло. Помидорів принеси.
Г.С. виходить.
О: Щось Марія не йде.
Г: Може сходимо за нею, а Гнат поки стіл поновить. Чув?
Жінки виходять. Чоловіки виходять на сцену.
Приходить Василь.
В: Да. Оце гулятимуть тепер до півночі. А потім мучся з ними ще вдома.
Г.С.: Яка тобі мука?
В: Не говорі, куме. Прийде до дому, і давай співати. Співай уже сама, біс з тобою. Так ні, і мене заставляє підтягувати.
М: І щож, підтягуєш?
В: Хіба хочеш — мусиш. Я вже думав розлучитися з нею через ці пісні — так діти.
П: Отож -то й воно.
Г.С.: Зв’язали нам руки, куди подінешся.
М: Давайте, хлопці, по пиріжку з’їмо, бо я ще сьогодні і ріски в роті не мав.
Підходять до столу, жують. Чутно спів жінок. Чоловіки ховаються.
Входять жінки.
К.С.: Що не кажи, а нам справді живеться непогано.
О: Непогано.
Г: Живемо в достатку.
М: В достатку.
О: Як оті вареники. Із сметани та в масло.
К.С.: В керівництві ходимо.
М: Ходимо.
К.С.: На машинах їздимо.
Г: Їздимо.
К.С.: Люди нас шанують.
Всі: Шанують.
К.С: І сам Нестор Іванович нас поважає.
О: Щось я за свято хвилююся.
М: Не хвилюйся. А проблеми виникнуть, на чоловіків піднажмемо
Г: Чоловіки будь-яку роботу виконають.
М: Чоловіки — така техніка, що ні тобі амортизації, ні запасних частин, ні капітального ремонту.
К.С.: Тільки треба на них вчасно натиснути. Зібрати правління та всипати їм по-перше число. От зараз цим і займемося.
Ганна: Гей, ледацюги, швидко всі сюди. Голова кличе на правління.
Всі виходять зі стільцями, сідають, як у першій картині на зборах правління. Тільки тепер у президії жінки.
К.С. Всі члени правління присутні?…Всі. Починаємо. На порядку денному два питання — погана робота чоловіків та підготовка до нашого свята. Об’єднаємо ці питання в одне. (Випиває рюмку, крякає) Всі за? (Не дивлячись) Всі! Перше. Прибирання території. Василь! Докладай, чому навкруги все заросло, як африканські джунглі, а тебе на роботі не видно.
Всі жінки: Не видно.
В: Як же ви мене можете побачити, як я вже до Києва докосив..
Г: А треба — до Борисполя!
В: Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах мене молотите.
Марія: Працюй краще, ніхто тобі слова не скаже.
О: Догану йому.
К.С.: Пиши. Догана. Докладай по оформленню свята. Транспарант готовий?
В: Готовий.
К.С.: Та де він? Показуй.
В: Петро, допоможи.
Виходять за куліси, опускається транспарант з прапорцями. Посередині велика латка.
В: Ну, що скажете?
Марія: Я тобі так дома скажу — дверей не знайдеш.
В: Мені вже все одно.
Марія: Сідай і мовчи, нездара.
К.С.: Ще догана!
Микола: Завела патефона — догана, догана.
К.С.: Хто там заважає? А, Микола? Вот коли я тебе запитаю, тоді і будеш говорити. На чому я зупинилась?
О: «Ще догана»…
К.С.: Що там у нас з концертом? От тепер, Микола, говори.
М.: Концерт готовий.
К.С.: А Ваш привітальний номер? Теж готовий?
М.: Та готовий!
Ганна: І коровай?
Г.С.: І коровай.
О: І фейєрверк?
П: І фейєрверк?
К.С.: Показуйте!
М: Дайте нам трохи часу на підготовку, а поки подивіться інші номери.
К.С.: Добре, подивимось.
Концертні номери.
К.С.: Щось наші хлопці затримуються. (Звучить фонограмма «Привітального»)
А ось і вони.
Привітальний номер. (Кумедний номер у виконанні чоловіків, одягнутих у вінки та плахти, з короваєм, не схожим на коровай. У фіналі — постріли з дитячих хлопавок).
О: І це номер?
Ганна: І це коровай?
Марія: І такий фейєрверк?
К.С. Та ви що- знущаєтесь?
Чоловіки- одночасно:
- А що ви хотіли?
- Це ви з нас знущаєтесь.
К.С.: Тихо! Припинили це неподобство! Виносимо постанову: За порушення трудової дисципліни та зрив підготовки до свята…
Г.С.: Досить! Урвався терпець! Треба, хлопці переходити в наступ. Так далі не можна!
М: Тут перейдеш в наступ, а до дому прийдеш, вона тебе ще й поб’є.
К.С.: Мовчати! Позбавити премії всіх винуватців.
Г.С.: Та позбавляйте, ви нам вже всю печінку проїли, кляті баби…
К.С.: Осмілів? Будеш ти у мене кожного дня пікти короваї на весь кооператив!
П: Не вважаєте ви нас, чоловіків, за повноправних людей.
Ганна: Стули пельку, нероба! Бо приведу тобі ще три корови, будеш цілодобово за дійки смикати…
М: Діло, хлопці, кажуть, живемо, як нелюди…
О: О! І мій рота роззявив! У тебе що, вчорашні синці пройшли? Прийдеш додому, я тобі їх поновлю…
В: Схаменіться, жінки, ви нас взагалі за рабів тримаєте.
К.С.: Досить галасувати! Працювати треба! Засідання закінчено.
Г.С.: Не бійтесь, хлопці! Ми їх навчимо, як з нас знущатися! До президента дойдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозуміють! Годі терпіти! Ми теж люди! Ми теж люди!
На останніх словах світло поступово згасає. Звучить музика.

Картина 5.
Ніч.
Далеко співає пивень, гомін птиць, ранок.
Сцена поступово висвічується. За столом спить Г.С.
Голосно кричить півень. Входить Петро.
Г.С. : (вскакує, кричить) Годі терпіти! Ми теж люди!
П: Що ти верзеш? Прокинься!
Г.С.: Що?.. Де?.. Га?..
П: Вставай! Досить спати. Вже десята година.
Г.С.: (перелякано) Десята? Боже мій! Я ж корову ще не подоїв! Снідать не зварив! Город не прополов! Ох, і влетить мені від Катерини!
П: Опам’ятайся, що ти верзеш?
Г.С.: І тісто, мабуть, перекисло?
П: (бере рушник, вмочує його у воду) Біла гарячка, брат, діло погане.
(виймає пляшку) На, похмелись.
Г.С.: Не показуй мені пляшки.
П: Е, брат, так розпускать нерви не можна.
Г.С.: Ти вже корову подоїв?
П: Яку корову? Ти що, сказився? Ти ж на ранок правління призначив. Приходь до тями.
Входять Микола, Василь і всі жінки.
П: (до них) Ви обережніше з ним говоріть, у нього щось…(Крутить пальцем)
Г.С.: Як там твої бур’яни поживають, Василю?
В: Які бурьяни?
М: Наче небагато і випили вчора. Бували дози і страшніші.
Г.С.: Микола, ти вже халата собі пошив?
М: Якого халата? Навіщо бухгалтеру халат?
Г.С.: Хто бухгалтер?
М: Я — бухгалтер.
Г.С.: Бухгалтер? (до Петра) А ти?
П: А я твій замісник.
Г.С.: А я хто?
П: Голова кооперативу » Рання морква»
Г.С.: Чекайте, чекайте, ми значить чоловіками і залишилися?
П: Звичайно!
Г.С. А жінки є жінки?
М: Само собою.
Г.С. Поклянись!
М: Клянусь!
Г.С.: Значить це був тільки страшний сон?
П: Ух! Отямився! Я вже думав, що ти перебрав безповоротно. Зараз гаркнемо на жінок. Вони, ледачі, нас швидко підлікують.
Г.С.: Не смій при мені так говорити про жінок. На них молитись треба.
П: Все-таки у нього якийсь дефект трапився.
М: А як же з фараонами бути?
Г.С.: Які фараони? Ти не тич мені під ніс фараонами! Зрозуміло?
Я ось візьмуся за ваше виховання. Пиши, Петро, наказ. З цього дня і назавжди, всі чоловіки нашого кооперативу повинні ставитися до жінок з великим шануванням. Вибачте нас, любі жіночки за всі образи, що ви від нас терпіли довгий час. Більше такого не станеться.
К.С.(підходить до Г.С.) Гнате, любий, я завжди знала, що ти у мене добра людина.
Г.С.: (до своїх друзів) Хлопці! Помиритеся зі своїми жінками! (Хлопці підходять до жінок, обіймаються)
Г.С.: (у зал) Хлопці! Помиритеся зі своїми жінками.
Всі хлопці: Вони у нас — найкращі.
Звучить музика, можливо пісня.
Фінал

Сценарии по теме

  • Проведение новогоднего вечера в домашних условиях.Проведение новогоднего вечера в домашних условиях. Проведение новогоднего вечера в домашних условиях. СЦЕНАРИЙ НОВОГО ГОДА.(В домашних условиях)План1. Знакомство с Дедом Морозом и Снегурочкой.2. Гороскоп.3. Задачка от Незнайки.4. Записки- задания.5...
  • Сценарий ко дню матери «Женщина — мать»Сценарий ко дню матери «Женщина — мать» Сценарий ко дню матери Женщина - мать Сценарий ко Дню МатериЗвучит муз. Занавес закрыт. В зале темно.Голос ребенка за кадром::Сколько звезд на ясном небе!Сколько колосков в полях!Сколько песенок у ...
  • Сценарий медицинского выкупаСценарий медицинского выкупа Сценарий медицинского выкупа Свидетельница: Регистратор: Терапевт:Окулист: Рентгенолог: Психиатр: Лор:СанитарКа:Сексолог-гей: Кардиолог:Глав.врач: Собиратель бабла Ме...
  • Праздник Ивана Купалы для лагеряПраздник Ивана Купалы для лагеря Праздник Ивана Купалы для лагеря Сценарий праздника «Иван-Купала»Место проведения: Загородный или пришкольный оздоровительный лагерь.Участники: Школьники младшего и среднего возраста.Цели: Знакомст...
  • Правила пожарной безопасности — пожарный КВНПравила пожарной безопасности — пожарный КВН Правила пожарной безопасности - пожарный КВН Слово ведущего:1. Расшифровка ребусов- 8 баллов.2. Разминка – по 1 баллу за правильный ответ.3. Первое задание командам «Художники» - 5 баллов.5. Конку...